ЧОМУ САМЕ МИ

- Боже, ти ж не залишиш Україну, не кинеш?

- Звичайно, не кину! Чого ти взяла це, моє дитя?

- Просто в моїй країні стільки лиха, стільки горя... І в душі лише одне запитання: "За що?"

- Не «за що?», а «чому?».

- Так чому?

- Тому що на землі накопичилося дуже багато зла. І хтось мусить його зупинити.

- Але чому саме ми?

- У мене на землі немає інших рук, окрім людських рук, ти ж знаєш. Я довго думав... Не кожному це під силу... Мають бути особливі люди... Має бути особливий народ...

- Виходить, нам під силу?

- А хіба ти сумніваєшся?!! Ти озирнися навколо! Хіба зможе хоч хтось зламати цих людей?

- Господи, адже вони ж називали себе нашими братами...

- Таке буває... Споконвіку... Ти ж пам'ятаєш про Каїна та Авеля...

- Пам'ятаю...

- У них нічого не вийде... Вони хотіли роз'єднати Україну, але вона згуртувалася, як ніколи. Вони хотіли її стерти з лиця землі, щоб про цю країну забули, але зараз про неї говорить увесь світ. Вони хотіли забруднити кров'ю її мирний прапор, але Україні вдалося всю планету розфарбувати у кольори пшениці та неба.