РУZЬКИЙ, ЧИЙ ТИ?

- Ти хто? 

- Німець. 

- Українець. 

- Єврей. 

- Китаєць. 

- А ти хто? 

- Руzький. 

- Ти що, дебіл? Я тебе питаю: хто ти, а ти відповідаєш - чий ти, тобто, що ти належиш руzькому цару. А по життю ти ж є бурятом, чи мокшею, чи тунгусом, чи евенком, ні? Але ж - належиш руzькому цару. І справді віриш, що то є твоє щастя, бо він за тебе про все думає. 

А ти смокчеш руzьку горілку та міркуєш, де можна щось спиzдити? 

Та ось твій цар оголошує великий похід своїх руzьких смердів на zахід, щоби напиzдити там туалетного паперу. І ти радієш, бо тобі вже надоїло підтирати дупу газетами з тої підшивки "Правди" за 1978 рік, яку ти спиzдив ще восени у старому сільському клубі. 

Тепер ти, смерд руzького царя, йдеш з війною в Україну, де кожен знає, що він українець, вільний, як степовий вітер, а не чийсь там цолопузий смерд.

Йди, йди, хуйловzький смерд, та знайди тут свою чим швидшу смерть! 

Бо тільки після смерті ти станеш вільним, та вже не будеш належати руzькому цару, а перетворишся на дохлого бурята, мокшу, тунгуса чи евенка. 

Бо для Господа важливо хто ти є, а не чий ти є.

©