США БЕНТЕЖАТЬ МІЖУСОБИЦІ

       Оригінал публікації: It's So Embarrassing When U.S. Clients Feud

       Тед Карпентер (Ted Galen Carpenter)

       Існують розбіжності між союзниками, які виглядають скоріше комічними, ніж загрозливими. Найбільш свіжий приклад - буфонада, що розігралася в результаті протистояння колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі і українського президента Петра Порошенка. Кульмінації вона досягла в цьому місяці, коли Порошенко спробував заарештувати Саакашвілі по звинуваченню в корупції і нелегальному проникненні в країну. Саакашвілі пручався арешту, в якийсь момент погрожуючи вчинити самогубство, зістрибнувши з даху будівлі в Києві, що викликало питання про його психічну стабільність. В результаті ряду туманних обставин, в тому числі допомоги - прихильників, йому вдалося уникнути арешту, але лише для того, щоб через кілька днів знову опинитися затриманим.

       Адміністрації США довгий час цінували їх обох як багатообіцяючих захисників демократії. На жаль, ніхто з цих індивідуумів не заслуговував такої репутації.

       Саакашвілі очолив Революцію троянд, в результаті якої в листопаді 2003 року був зміщений тодішній корумпований президент Едуард Шеварднадзе. Джордж Буш та інші лідери США ледь могли стримувати свій ентузіазм з приводу цього політичного перевороту і його керівника. У травні 2005 року в своїй промові в Тбілісі, столиці Грузії, Буш описував країну як «маяк свободи» і вихваляв її псевдодемократів за те, що вони надихають на подібні революції весь світ. Сама Грузія «будувала демократичне суспільство, дез повагою відносяться до прав меншин, де вітається активна опозиція і де єдність досягається мирним шляхом». Сенатори Хілларі Клінтон і Джон Маккейн пішли ще далі, висунувши кандидатуру Саакашвілі на здобуття Нобелівської премії миру.

       Пізніше Буш буде без успіху намагатися переконати НАТО прийняти Грузію в організацію. Не зрозумілі дії грузинського лідера в 2008 році продемонстрували, як небезпечно було б прийняти до альянсу країну під керівництвом такого непередбачуваного типу і дати їй гарантії безпеки США.

       Поведінка уряду Саакашвілі у себе вдома також продемонструвала, що і ентузіазм США з приводу так званих демократичних реформ був помилкою. У грудні 2007 року Human Rights Watch представила зневажливу доповідь про репресії режиму, спрямовані на його політичних опонентів, і придушення незалежної преси. Всі ці порушення тривали, а й без того масштабна корупція тільки посилилася. До 2012 року грузинським виборцям, очевидно, набридли Саакашвілі і компанія, і вони проголосували за те, щоб усунути його партію від роботи. Новий уряд в кінцевому підсумку вирішив притягнути його до відповідальності за звинуваченням у корупції, і він втік з країни.

       Дружба Вашингтона з Порошенком розвивалася повільніше, і почалася вона пізніше. Український олігарх, який прославився як «шоколадний король» за те, що володів великою харчовою корпорацією, навіть не був провідною фігурою революції на Майдані, яка сталася в країні в 2014 році та в результаті якої був повалений проросійський президент Віктор Янукович.

       Симпатичним Вашингтону клієнтом був тоді Арсеній Яценюк. Хоча Яценюк і став прем'єр-міністром після революції, місце нового президента країни зайняв Порошенко, використавши свої економічні і політичні зв'язки.

       Досягнення Порошенко були в кращому випадку спірними. Україна показала тенденцію до зростання авторитаризму, приправлену спробами придушити політичних опонентів і свободу преси. Адміністрація Порошенко демонструє повсюдну корупцію, як і її попередники.

       Спочатку двоє цих улюбленців вашингтонських чиновників, які займаються зовнішньою політикою, співпрацювали і здавалися близькими друзями. Дійсно, в кінці травня 2015 року Порошенко призначив Саакашвілі губернатором Одеси. Дуже спірним рішенням було давати іноземному громадянину такий високий пост, особливо з огляду на, що ця людина переслідувалася в своїй рідній країні за кримінальною статтею. Першу претензію Саакашвілі спробував нейтралізувати, запросивши українське громадянство, яке Порошенко йому швиденько видав, але загальна неоднозначність так ніколи і не згладилася.

       Незабаром двоє лідерів почали конфліктувати. На тлі зростаючої кількості хабарів та інших корупційних порушень в листопаді 2016 року Саакашвілі подав у відставку і покинув країну. Але його сварка з Порошенком тільки починалася. Кульмінація настала, коли український уряд позбавив Саакашвілі його нового громадянства в червні 2017 року. Будучи тепер людиною без громадянства, Саакашвілі нелегально знову проник в Україну у вересні, де владав кінцевому результаті в грудні його все-таки заарештувала.

       Заманливо було б розглядати всю цю справу лише з деяким здивуванням та інтересом. Однак вона підкреслює, наскільки довірливо чиновники США простягають руку дружби так званим лідерам демократичних реформ в інших країнах. А подібний брак здорового глузду - це вже зовсім не смішно.