ЦЕРКОВНОСЛОВ'ЯНСЬКА МОВА - ЦЕ МІФ
Церковнослов'янська мова - це міф, ніколи в історії не існувало такої мови.
Кирилл і Мефодій переклали Біблію з грецької на свою рідну болгарську мову. Цей переклад Біблії не робився ні для кого більше, крім болгар. Те, що росіяни називають "церковнослов'янською" насправді є староболгарською. Введіть в Google Translate "аз есмь" і він відразу і безальтернативно визначить цю мову як болгарську.
Зрозуміло, що на території Київської Русі розмовляли не болгарською мовою, а своєю місцевою. Мешканці Русі називали себе русинами (а не вигаданими "русічами") і була у них своя русинська мова. Зненацька, все ще існують і русини, і русинська мова. Люди, що так себе називають, продовжують жити на території Західної України, на Балканах, в Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, по всій східній Європі. І мова, якою вони спілкуються, мало відрізняється від тієї, якою написаний цей текст. Власне українцеві не потрібен ніякий словник, щоб зрозуміти сучасну русинську мову, бо це та сама українська мова, але з меншою кількістю запозичених російських і польських слів. Як вона звучить ви легко можете почути якщо пошукаєте в Ютюбі "Карпаторусинська фонетика". Це таки наша мова! Ми й українцями почали себе називати відносно недавно, в 19-му столітті. Навіть на початку 20-го століття етнографічні карти Російської Імперії називали нас "малоросами або русинами" (див. малюнок). Історична назва нашої національності - русини, а нашої мови - русинська. І, вуаля, нею розмовляли в Київській Русі! Ну, бо вона так і називається - русинська.
Упороті російські великодержавники будуть казати, що в Київській Русі розмовляли церковнослов'янською, а українська мова - це зіпсований поляками "вєлікій і могучій русскій язьік". Але перша відома мені пам'ятка русинської літератури відноситься до 1596 року. Це друкований твір з назвою "Лексис", виданий Лаврентієм Зизанієм, і був він по суті україно-болгарським словником. Отже в 1569 році більша частина території України увійшла до складу Речі Посполитої за люблінською Унією, і тільки з цього моменту у поляків з'явилась гіпотетична можливість якось впливати на мовну політику в Україні. Тобто за 27 років між 1569 і 1596 роками поляки мали не тільки придумати нам якусь мову, а впровадити її настільки, щоб люди забули свою попередню мову! Бо вже за 27 років їм знадобились словники для перекладу зі своєї "старої" мови на свою "нову" мову! Запитайте росіян на скільки це проста задача за 27 років змусити українців повністю забути свою мову. Вони 350 років відчайдушно намагались це зробити. Зробили? А що з приводу тих русинів, що жили поза територією Речі Посполитої, скажімо, на тих же Балканах? Хто їх там відловлював і вчив говорити "зіпсованою поляками російською"? До речі, в Хорватії нас, українців, до цих пір офіційно називають русинами. Маємо, що ми таки і є русини, наша мова - русинська і спілкуємось ми нею с часів Київської Русі.
Тепер щодо російської мови. На території Росії немає племен, для яких староболгарська була б їхньою рідною мовою, крім самих болгар, що там мешкають. Мови решти російських племен мають фінське коріння. Пошукайте на Ютюбі мокшанську народну пісню "Луганяса келунясь", хоч слово зрозумієте? Це "на лугу берьозонька", хто б міг подумати!!! Але мелодія пісні, тембр голосу, все як в російських народних піснях! Тільки слова жодного не розбереш. Великодержавники скажуть "спокуха, то не русскіє, всі русскіє прийшли на територію Росії з території України, Білорусі і Польщі". Але то не правда! Генетично росіяни не є українцями чи поляками, і навіть не дуже намішані. Українські гени на території Росії поширені навколо Москви (прямо шлейф такий від Києва до Москви, дорогу протоптали), і десь далеко в Сибіру і на Далекому Сході, оскільки українці волею чи неволею, але активно приймали участь в колонізації Сибіру. А решта населення європейської частини Росії має явно виражене фінське та татарське коріння.
Тоді звідки взялась російська мова і чому фіни почали нею розмовляти? У всьому винні мало кому зараз відомі Палеологи і всім відомі монголо-татари. Палеологи - це Візантійська династія, що правила Візантійською Імперією з 1261 по 1453 роки, поки Константинополь не був взятий турками і не перетворений на Істамбул. Так от, монгольські хани мали дуже тісні зв'язки з цією династією. Засновник династії Михайло VIII Палеолог в 1265 році відправив свою дочку Марію в Орду одружуватись з Хулагу-Ханом. Поки вона їхала, той встиг дати дуба, то щоб два рази не бігати її віддали за Абаки-Хана. Іншу свою дочку Єфросінью він віддав за Ногай-Хана. Монголи були дуже раді новим родичам і навіть взяли собі гербом родовий герб Палеологів - двоголового орла (та-дам! Звідти він плавно перекочував на герб Росії, де залишився й донині) Це бомбардування Орди принцесами продовжувалось протягом всього періоду царювання Палеологів. Скажімо, Зоя (Софья) Палеолог була бабкою сумнозвісного Івана IV Грозного.
Та ці тісні родинні зв'язки були не за дурно. Палеологи домовились з Золотою Ордою, що та наверне на Християнство, підконтрольне їй населення. І їм це зайшло! Тим більше, що підконтрольна їм Русь на той момент вже перейшла в Християнство і договір стосувався лише фінського населення на території європейської частини сучасної Росії. Але як їх навчити Християнству, якщо не існувало перекладу Біблії на фінський койне? Та й діалектів там до біса, а ерзя мокшу вже не розуміли. Вирішувати проблему монголо-татари навчені масштабно: замість того, щоб перекладати Біблію на кожен з цих нікому не потрібних діалектів, вирішили навчити всіх місцевих фінів болгарської мови! А чо, болгарською Біблію вже переклали, можна трохи зекономити на перекладачах. Радикально? Авжеж, як і імперія від Кореї до Польщі. Куди там ті мокші дінуться. Дуже вдало склалось, що русинська мова виявилась подібною до болгарської, і до того ж Русь вже 400 років була Християнською державою, тож питання підбору кадрів для Хрестового походу на північ не стояло. З притаманним монголо-татарам масштабом сучасна територія Росії почала масово забудовуватись Християнськими храмами (прям Байкало-Амурська магістраль середньовіччя!) і заселялись ці храми русинськими ченцями, бо їм, як і мокшам, діватись теж особо було нікуди: партія сказала "надо", комсомол отвєтіл "есть!"
Завдання ченцям стояло максимально просте: навчити місцеве населення мові Біблії, щоб вони могли її читати і молитись правильним богам. Ну ті і вчили як могли, звісно болгарська в їхньому виконанні вийшла з помітним присмаком української. Цей український вплив на російську мову був настільки сильним, що згодом Росія століттями намагалась його викорчувати. Штучної і абсолютно незрозумілої в орфографічному сенсі букви "ять" (ѣ) російська мова позбулась лише в 1921-му році. А сенс в цій літері був один: якщо, скажімо, якесь слово в русинській-українській мові було співзвучне російському (а таких було багато, бо по факту російська мова - це україно-болгарський суржик), то в російські мові замість русинського "і" ставився цей триклятий російськими школярами "ѣ". Приміром, українське сіно в ставало російським сѣном, а село так і залишалось селом. Все просто, коли ти знаєш українську мову. Але росіяни її не знали, тому для них ця ѣ була пеклом. Є неймовірна кількість прикладів, коли в російські мову були занесені слова чи цілі кострукти з української мови, але з викривленим значеннями або з втраченими коренями. Власне через свою штучність російська мова і далі продовжила цю добру традицію запозичення слів з мов всього світу і зараз вже складно за цими завалами побачити щось ісконно русскоє. Ну, може хіба в "луганясі" з перепою якийсь "луг" привидиться.
Тож наступного разу коли вам скажуть, що українська - "єта іспорченньій русскій", киньте їм цю статтю, прикрийте долонями вуха і відійдіть трохи вбік щоб слиною не забрискало.
Автор: Viktor Korovyanko