З ДОСВІДУ ПЕРЕДБАЧЕННЯ МАЙБУТНЬОГО

       Пост у ФБ від 10 жовтня 2014 року

       «Нещодавно один мій товариш задав риторичне питання: «Чому розумних та порядних людей не беруть у владу?» Я тоді відповів, що такі люди самі не хочуть мати нічого спільного з владою, бо вони «розумні і порядні».

       І тільки згодом зрозумів його наголос на слові «не беруть». Бо. якби не формувались владні органи, все рівно в наступній владі залишаються «кінці» влади минулої.

       Візьмемо любого з нових керівників. Так, вони прийшли на хвилях грудневої революції та отримали певний кредит народної довіри. Але ж…

       Всі вони народились не вчора. Все своє життя хтось їх проштовхував до тієї відповідальної, нажаль, посади. І оті «кінці» мають на них безсумнівний жорстокий вплив. Грубо кажучи, просуваючись до верху, вони на кожному етапі свого просування залишались комусь щось винними.

       Тепер, після півроку керівництва, для них головне не втратити перед своїми «благодійниками» обличчя та роздати борги.

       А для цього мають вони оточити себе тими, хто ніколи не буде мати своєї думки, або навіть, маючи ту думку, буде глибоко її приховувати, дозволяючи собі «вибухнути» критикою лише після енної філіжанки оковитої. І то - тільки перед невеличким колом близьких друзів.

       А наслідок цього безглуздя наступний: не вмієш лизати спину – підеш геть. В червні отримаєш грамоту, а в жовтні (або березні)– до побачення.

       Чи то кинеш сам на стіл заяву, чи дочекаєшся відповідного наказу».